Знання примножує скорботу

Чим довше ти живеш , що інформувати стаєш, тим більше хилить тебе до песимізму взагалі, і до мізантропії зокрема ".

Брати Стругацькі

Чи не правда, дуже цікаве зауваження? Мізантропія і песимізм - як нещасне дитя інформованості.
"Великоі знання - велика скорбота". 
"Чим більше пізнаю світ, тим менше його люблю". Такі слова все частіше лунали з уст інтелігенції, письменників, науковців, видатних особистостей. Все зумовлювалось своєрідним сприйняттям світу і того, що наповнювало цей світ.  Можливо це просто їх песимістичний світогляд, а можливо істина, яку вони прагнули донести.

Однак ні Чехов, ні Свіфт, ні Гоголь "чистими" песимістами не були. 
Оголюючи душу людини, показуючи її недоліки і дурощі, вони завжди давали надію нам змінитися, порозумнішати і побачити дійсність в її реальних кольорах, чорному, сірому, іноді білому, часом рожевому. Оптимісти ж змушують що нас оточувало. нас все бачити білим і рожевим. І ніколи чорним або сірим.

Більшість всіх відомих, талановитих людей вкрай рідко бувають веселі. Мудреці минулого, філософи, письменники зазвичай були захоплені своїми науковими роботами, що віддаляло їх від земного. Немов свинцева печатка пізнання і песимізму лягає на їх прооране зморшками чоло. Тут не варто плутати талант, вроджену чи набуту здатність винаходити або робити щось дивним чином в одній або навіть декількох областях,  це в більшості випадків шлях самопожертви.
Можна розбиратися в математиці або віртуозно вміти грати на фортепіано та скрипці і, тим не менше, особливим розумом не відрізнятися.

Людська природа така ж "чорна", як і "біла". І вже зовсім рідко "рожева". Реаліст, що іменується в народі просто - "песиміст", про це знає або, принаймні, здогадується. А оптиміст часто і не підозрює.

Нині очевидною є розбіжність між матеріальним і духовним вимірами людини. З одного боку, маємо величезні наукові й технологічні досягнення як результат розвитку освіти й науки. Досить лише згадати, що впродовж XX ст. зроблено більше відкриттів і винаходів, ніж за попередні 6 тис. років. Різкий науковий вибух. 

З іншого боку, впадає в око порівняно низький рівень духовності людини. Аналіз історичних подій, асоціальних дій окремих членів суспільства дає підстави говорити про моральну і духовну деградацію людства. Прояви тероризму, жорстокості, злодійства, брехні, підлості, безчестя, безсоромності, підкупу, моральної зради охопили значну частину суспільства. Причин цьому багато. 
Однак знання ніколи не несли в життя негативу. Це основа та інструмент для людства, а як ці знання використати вирішує людина. Рішення залежать від духовного стану, від моральних цінностей кожного.
Скорбота роз"їдає знання на моральному рівні. Все взаємопов"язано...

Відомий афоризм відомого англійського філософа Ф.Бекона – «Знання-сила» є актуальним для сучасного розвитку суспільства. Тому можна зробити висновок,що без знань людство просто існувати не може. Інша думка, це власне сприйняття знань і їх використання..

Знання – це сила, майбутнє,а для когось це примноження скорботи.